Бруно Зак. Як житомирський німець з Михайлівської став віденським скульптором

Бруно Зак народився 6 травня 1891 року поблизу Житомира, у колонії Михайлівці, в сімї німецьких колоністів теслі Дітфріда та Тересії (уродженої Шмунк) Зак. З 1903 р. сім’я Заків проживала у Житомирі, на вулиці Михайлівській. Дітфрід Зак у місті працював прикажчиком на підприємстві купця Ланди. Бруно навчався у Житомирській чоловічій гімназії. Першим коханням юного Бруно стала місцева українка, що жила поруч, Єфросинія, яку він називав Фро-фро.

Єдиною статтею, що висвітлює український період життя митця є інформативна публікація «Житомирська сторінка кохання скульптора Бруно Зака» киянина Олега Спорникова в газеті «Житомирщина» (1.09.2017 р.).

Батьки Бруно та Єфросинії були проти їхніх стосунків. Одного разу Бруно поцупив з сімейних заощаджень 50 рублів та передав їх до гімназії, в якій бажала навчатися Фро-фро. Рідні були розлючені цим вчинком. Розчарована юнь спробувала здійснити втечу з дому, проте невдалу. Батьки Бруно відправили хлопця на навчання до Австрії, Фросю – до родичів на Київщину. У 1907 році Заки отримали гарну пропозицію щодо працевлаштування у Відні, куди й переїхали з Житомира.

У Житомирі, місті свого кохання, Бруно та Єфросинія зустрілися у січні 1914 році, де разом провели тиждень у помешканні друга Бруно – Вілберта на вулиці Пушкінській, 20. В той час Єфросинія вже була заміжня за багатим селянином з с. Великої Султанівки Васильківського району Київщини та, після закінчення Полтавської жіночої гімназії, працювала вчителькою. Більше закохані ніколи не бачились. У 1940 р. на ім’я Єфросинії надійшла остання листівка від Бруно.

В Австрії Бруно Зак навчався у Віденській академії під кервництвом скульптора Ганса Біттерліха та Йозефа Мюлнера. Його стилі варіювалися від арт-деко, модерну, спортивного, до орієнталізму. Особливий успіх Бруно Зак отримав у створенні еротичної скульптури. Здебільшого Бруно створював скульптури високих, атлетичних жінок з бронзи та слонової кістки. Зак часто зображував нічне життя Берліна. Ряд його творів підписані псевдонімами: «Професор Туч» або «К. Салат».

Помер Бруно Зак у Відні 20 лютого 1945 року.