Житомирщина історична | інтернет-видання

Бруно Зак народився 6 травня 1891 року поблизу Житомира, у колонії Михайлівці, в сімї німецьких колоністів теслі Дітфріда та Тересії (уродженої Шмунк) Зак. З 1903 р. сім’я Заків проживала у Житомирі, на вулиці Михайлівській. Дітфрід Зак у місті працював прикажчиком на підприємстві купця Ланди. Бруно навчався у Житомирській чоловічій гімназії. Першим коханням юного Бруно стала місцева українка, що жила поруч, Єфросинія, яку він називав Фро-фро.

Єдиною статтею, що висвітлює український період життя митця є інформативна публікація «Житомирська сторінка кохання скульптора Бруно Зака» киянина Олега Спорникова в газеті «Житомирщина» (1.09.2017 р.).

Батьки Бруно та Єфросинії були проти їхніх стосунків. Одного разу Бруно поцупив з сімейних заощаджень 50 рублів та передав їх до гімназії, в якій бажала навчатися Фро-фро. Рідні були розлючені цим вчинком. Розчарована юнь спробувала здійснити втечу з дому, проте невдалу. Батьки Бруно відправили хлопця на навчання до Австрії, Фросю – до родичів на Київщину. У 1907 році Заки отримали гарну пропозицію щодо працевлаштування у Відні, куди й переїхали з Житомира.

У Житомирі, місті свого кохання, Бруно та Єфросинія зустрілися у січні 1914 році, де разом провели тиждень у помешканні друга Бруно – Вілберта на вулиці Пушкінській, 20. В той час Єфросинія вже була заміжня за багатим селянином з с. Великої Султанівки Васильківського району Київщини та, після закінчення Полтавської жіночої гімназії, працювала вчителькою. Більше закохані ніколи не бачились. У 1940 р. на ім’я Єфросинії надійшла остання листівка від Бруно.

В Австрії Бруно Зак навчався у Віденській академії під кервництвом скульптора Ганса Біттерліха та Йозефа Мюлнера. Його стилі варіювалися від арт-деко, модерну, спортивного, до орієнталізму. Особливий успіх Бруно Зак отримав у створенні еротичної скульптури. Здебільшого Бруно створював скульптури високих, атлетичних жінок з бронзи та слонової кістки. Зак часто зображував нічне життя Берліна. Ряд його творів підписані псевдонімами: «Професор Туч» або «К. Салат».

Помер Бруно Зак у Відні 20 лютого 1945 року.

Джерело: Bowman sculpture

Джерело: Auctionet.com

Джерело: Hickmet Fine Arts

Король Артур

Джерело: Christie's

Джерело: Harp Gallery

"Сіяч". Джерело: VIL

Джерело: Eclectica

"Двоє російських танцюристи". Джерело: iCollector.com

Джерело: Hickmet Fine Arts

"Російська танцівниця"

Джерело: Dorotheum

Жінки та дівчата села Андрієвичі (нині – Ємільчинський район).

Для збільшення – натисніть на зображення.

Фото 1909 р.

Жінки села Юрове (нині – Олевський район).

Борис Єрмолаєв, 1937-38 рр. Старий Бердичів. На вулиці.

Борис Єрмолаєв, 1938 р. Старий Бердичів. Розвалини.

Борис Єрмолаєв, 1937-38 рр. Старий Бердичів. Перебирають ягоди.

Т.Г.Шевченко. Смерть Олега, князя древлянського. 1836 р.

У малюнку відтворено епізод з історії Київської Русі – вбивство 977 р. київським князем Ярополком свого брата Олега в Овручі за спонукою воєводи Свінельда.

Композиція малюнка найповніше відповідає описові події М.М. Карамзіним:

«Переможець Ярополк, побачивши мертве закривавлене тіло Олега, що лежало на килимі перед його очима, забув про своє торжество, слізьми виявив каяття і, з жалем вказавши на мертвого, мовив Свінельдові: "Чи цього бажалося тобі?..”» [Карамзин Н.М. История государства Российского. – СПб., 1833. – Т. 1. – С. 197].

Вперше до наукового обігу введено і репродуковано 1932 р.

© Діаріуш житомирського газетяра. При використанні матеріалів посилання на проект обов’язкове!