Культура

Поштівки

Публікації

Мапи

Реконструкція

Колекціонування

Документи

Бібліотека

Книжкова полиця

Преса

Пам’ятники та знаки

Відеотека

На сайті «České osídlení na Volyni» розміщено надзвичайно цікаві світлини з історії села Мала Зубівщина Коростенського району Житомирської області, якими й ділимось з нашими читачами.

Село Мала Зубівщина було засноване чеськими колоністами в 1870 р. У 1924 р. в селі налічувалось 545 осіб. Нині населення села становить 580 осіб, з них лише близько 50 – нащадки чеських колоністів. 

Чеські пожежники з Малої Зубівщини, 1925 р.

Робота на хмільнику, колгосп "Чеський рільник", 1931 р.

1936 р.

Духовий оркестр Малої Зубівщини, 22 серпня 1948 р.

Хоровий гурток Малої Зубівщини, 22 серпня 1948 р.

Робітники на будмайданчику

Сьогодні, працюючи з німецькими науковими сайтами, вдалося знайти невідомі раніше житомирянам фотографії часів початку Німецько-радянської війни.

Фонд прусської культурної спадщини на сайті своєї установи «bpk-Bildagentur» (банк зображень) з-поміж численних матеріалів помістив й фотографії просування на Житомир та захоплення міста нацистськими військами.

Фотографії були зроблені Германом Геффке та Вінсентом Енгелем.

Вид з дзвіниці Преображенського собору на місто зі зруйнованими житловими будинками на передньому плані. Фото: Герман Геффке

Фото: Герман Геффке

Міські руїни, спалене авто та Преображенський собор. Фото: Герман Геффке

Преображенський собор. Фото: Герман Геффке

Фото: Герман Геффке

Німецькі знаки в центрі Житомира. Фото: Герман Геффке

Зруйнована центральна забудова міста. Фото: Герман Геффке

Фото: Герман Геффке

Вулиця Райхенау. Фото: Герман Геффке

Війська 99-ї легкої піхотної дивізії. Кінець червня 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Війська 99-ї легкої піхотної дивізії. Кінець червня 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Червень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Війська 99-ї легкої піхотної дивізії. Кінець червня 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Солдати 99-ї легкої піхотної дивізії охороняють радянських військовополонених. Липень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Липень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Допитують радянського військовополоненого. Липень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Німецькі підрозділи перетинають Тетерівський міст біля Житомира. 24 липня 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Марш підрозділів 99-ї легкої піхотної дивізії, генерал Курт фон дер Шеваллері. Липень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель


Німецькі солдати на перепочинку з місцевими жителями. Липень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Липень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Фото: Вінсент Енгель

Захоплені радянські Т-38 (спереду) та Т-37 А. Фото: Вінсент Енгель

Фото: Вінсент Енгель

Тимчасовий пункт збору радянських військовополонених. Кінець липня 1941 року. Фото: Вінсент Енгель

Німецькі солдати під час забою курки в селі під Житомиром. Жовтень 1941 року. Фото: Вінсент Енгель
Фотографія є чіткими доказом злочинів та вбивств, вчинених СС-айнзацгрупою «Ц» та військовими Вермахту.

7 серпня 1941 р. СС-айнзацгрупа «Ц» та солдати Вермахту влаштували на ринковій площі міста Житомира показову страту місцевих євреїв.

Колишнім місцевим суддям Вольфу Кіперу та Мойше Когану висунули безпідставні звинувачення у вбивстві понад 1300 німців та українців і засудили до смертної кари.

Окупанти публічно оголосили містянам про їхню страту на ринковій площі 7 серпня.

До складу СС-айнзацгрупи «Ц» (вона ж «Південь») входило близько 700 осіб. Першим містом, де розташувався штаб групи був Львів, до 18 липня 1941 р. Далі штаб групи з 18 липня до 17 серпня знаходився у Житомирі. Першим командиром СС-айнзацгрупи «Ц» був бригадефюрер СС, генерал-майор поліції Еміль-Отто Раш. На посаді знаходився у червні-вересні 1941 р.

Коротко розглянемо біографію Еміля-Отто Раша. Народився він 7 грудня 1891 р. в селищі Фрідріхсру. Був учасником Першої світової війни, служив лейтенантом у військово-морських силах. Далі навчався в університеті, отримав докторський ступінь з політекономії та філософії. З 1931 р. у Лейпцигу працював адвокатом. Цього ж року вступив у НСДАП, з 1933 р. став членом СС.

У березні 1939 р., після окупації Чехословаччини, був керівником СД у Празі. Взимку 1940 р. організував табір Зольдау (Польща), де було знищено 600 польських та радянських воєннополонених.

За його короткого керування СС-айнзацгрупа «Ц», яка рухалася за групою армій «Південь», знищила понад 80000 осіб. Саме під його керівництвом зондеркоманда 4b 29-30 вересня 1941 р. знищила понад 30000 євреїв у Бабиному Яру.

З 1942 до 1945 рр. Еміль-Отто Раш працював у Берліні, був директором нафтохімічної компанії «Kontinentale Öl».

Після завершення Другої світової війни був заарештований. Еміля-Отто Раша судили в Нюрнберзі, проте через хворобу Паркінсона 5 лютого 1948 р. справу припинили. Він помер 1 листопада.

Отже, 7 серпня 1941 р. на ринковій площі Житомира, щоб стати свідками повішення, зібралися понад 4000 осіб, представники СС та Вермахту, місцеві жителі.

Напередодні публічної страти окупантами було заарештовано 402 єврейських чоловіків, яких нацисти змусили споглядати жахливу страту. Чоловіки були поставлені на коліна, принижені та побиті деким з присутніх.

Страшно уявити антилюдські настрої окупаційних військ. На фотографії видно «запал», збочену уяву есесівців та військових, які навіть не вмістилися на ринковій площі.

Щоб стати учасниками публічного вбивства вони вилазили на дахи прилеглих будинків та свої авто. Фотографія повною мірою передає нестерпно задушливу атмосферу окупації та безвихідь захопленого населення, що опинилося в горнилі схиблених нацистських планів.

Після страти Вольфа Кіпера та Мойше Когана 402 житомирських євреїв перевезли на кінне кладовище за межами Житомира, де їх було розстріляно.

Пам’ятаймо про пітьму нацистського режиму, що приніс на наші землі поневолення, смерть, розруху та у багатьох випадках викрив найгірші сторони людської природи.

Підготував Антон Сичевський
Пропонуємо вашій увазі чотири світлини військовослужбовців артполку РСЧА, який дислокувався у м. Радомишлі. Фотографії зроблені в ательє Владислава Гржибовського у 1930 р.

5 січня 1930 р. Секретар воєнкому полку
15 лютого 1930 р.
Березень 1930 р.
Секретар воєнкому з товаришем по службі


Бруно Зак народився 6 травня 1891 року поблизу Житомира, у колонії Михайлівці, в сімї німецьких колоністів теслі Дітфріда та Тересії (уродженої Шмунк) Зак. З 1903 р. сім’я Заків проживала у Житомирі, на вулиці Михайлівській. Дітфрід Зак у місті працював прикажчиком на підприємстві купця Ланди. Бруно навчався у Житомирській чоловічій гімназії. Першим коханням юного Бруно стала місцева українка, що жила поруч, Єфросинія, яку він називав Фро-фро.

Єдиною статтею, що висвітлює український період життя митця є інформативна публікація «Житомирська сторінка кохання скульптора Бруно Зака» киянина Олега Спорникова в газеті «Житомирщина» (1.09.2017 р.).

Батьки Бруно та Єфросинії були проти їхніх стосунків. Одного разу Бруно поцупив з сімейних заощаджень 50 рублів та передав їх до гімназії, в якій бажала навчатися Фро-фро. Рідні були розлючені цим вчинком. Розчарована юнь спробувала здійснити втечу з дому, проте невдалу. Батьки Бруно відправили хлопця на навчання до Австрії, Фросю – до родичів на Київщину. У 1907 році Заки отримали гарну пропозицію щодо працевлаштування у Відні, куди й переїхали з Житомира.

У Житомирі, місті свого кохання, Бруно та Єфросинія зустрілися у січні 1914 році, де разом провели тиждень у помешканні друга Бруно – Вілберта на вулиці Пушкінській, 20. В той час Єфросинія вже була заміжня за багатим селянином з с. Великої Султанівки Васильківського району Київщини та, після закінчення Полтавської жіночої гімназії, працювала вчителькою. Більше закохані ніколи не бачились. У 1940 р. на ім’я Єфросинії надійшла остання листівка від Бруно.

В Австрії Бруно Зак навчався у Віденській академії під кервництвом скульптора Ганса Біттерліха та Йозефа Мюлнера. Його стилі варіювалися від арт-деко, модерну, спортивного, до орієнталізму. Особливий успіх Бруно Зак отримав у створенні еротичної скульптури. Здебільшого Бруно створював скульптури високих, атлетичних жінок з бронзи та слонової кістки. Зак часто зображував нічне життя Берліна. Ряд його творів підписані псевдонімами: «Професор Туч» або «К. Салат».

Помер Бруно Зак у Відні 20 лютого 1945 року. 

Джерело: Bowman sculpture

Джерело: Auctionet.com

Джерело: Hickmet Fine Arts
Король Артур

Джерело: Christie's




Джерело: Christie's

Джерело: Harp Gallery
"Сіяч". Джерело: VIL
Джерело: Eclectica
"Двоє російських танцюристи". Джерело: iCollector.com
Джерело: Hickmet Fine Arts
"Російська танцівниця"








Джерело: Dorotheum



Наша сторінка у Фейсбуці

Логотип нашого видання

Пошук на сайті

Site Translator

Мапа відвідувань

free counters

Стистика переглядів

Лічильники та каталоги

каталог сайтів