Ошатна будівля одного з найпрекрасніших храмів Житомирщини «дочекалася» відновлення та поступового включення у життя.
Свято-Троїцька церква у Бердичеві бере початок своєї історії ще в 1721 – 1746 роках. До заснування її парафії був причетний сам князь Микола Радзівіл, який являвся одним із власників міста. Про значущість храму може свідчити й той факт, що з 1829 по 1845 роки при ньому діяло духовне училище.
Але остаточне перетворення Свято-Троїцька церква отримала з приходом 1836 року, коли постала її нова кам’яна будова. Виконана у стилі класицизму, споруда поєднала в собі величні зразки монументальної античної архітектури.
У часи радянської влади церква зазнала непоправних руйнувань, з 1917 року в храмі розміщувались склади і… конюшня. Безціні розписи з образами святих, що прикрашали стіни Свято-Троїцької церкви, були замазані крейдою.
Перипетії Другої світової війни вносили свої корективи у сферу релігійної політики. Так, з дозволу німецьких окупантів церква відновила функціонування у 1942 році, а після перемоги радянських військ у православній обителі навіть дозволили відправляти богослужіння.
Проте загравання з «одурманеними вірою в Бога» бердичівлянами тривали недовго.
Відсутність догляду за будівлею та її експлуатація у сільськогосподарських цілях дали про себе знати, в результаті чого вологість у приміщенні храму значно підвищилась. У таких умовах нищення храму вже не потребувало й рук атеїстів, їхнє місце посів час…
Тож тепер православні віряни Бердичева намагаються повернути Свято-Троїцькій церкві її справжнє «обличчя».
Свято-Троїцька церква у Бердичеві бере початок своєї історії ще в 1721 – 1746 роках. До заснування її парафії був причетний сам князь Микола Радзівіл, який являвся одним із власників міста. Про значущість храму може свідчити й той факт, що з 1829 по 1845 роки при ньому діяло духовне училище.
Але остаточне перетворення Свято-Троїцька церква отримала з приходом 1836 року, коли постала її нова кам’яна будова. Виконана у стилі класицизму, споруда поєднала в собі величні зразки монументальної античної архітектури.
У часи радянської влади церква зазнала непоправних руйнувань, з 1917 року в храмі розміщувались склади і… конюшня. Безціні розписи з образами святих, що прикрашали стіни Свято-Троїцької церкви, були замазані крейдою.
Перипетії Другої світової війни вносили свої корективи у сферу релігійної політики. Так, з дозволу німецьких окупантів церква відновила функціонування у 1942 році, а після перемоги радянських військ у православній обителі навіть дозволили відправляти богослужіння.
Проте загравання з «одурманеними вірою в Бога» бердичівлянами тривали недовго.
Відсутність догляду за будівлею та її експлуатація у сільськогосподарських цілях дали про себе знати, в результаті чого вологість у приміщенні храму значно підвищилась. У таких умовах нищення храму вже не потребувало й рук атеїстів, їхнє місце посів час…
Тож тепер православні віряни Бердичева намагаються повернути Свято-Троїцькій церкві її справжнє «обличчя».
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQYOh6ZYzlHBP9X5-cm70mRqpTEs3QRDNPa1svLkEyBplW_EnUh0CqhTUPG7SNZpJUEHufZNyWvBSZQobt1o3YtuhfvC9bC4IROIe9kBG5YI8rW3-F7x3M0b-3DFskBs6B7b8Te-kyP_0/s400/DSC08475.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7PqcUgLOGxvh1vF2NAbB0eJva4fE8gIQ-tZ3_ifRT13_cABRmtDvIdaqf7bv9PpdOiTsUiSs-d3pGFia1z6iRZNPqbfUU8YWJYjuzWBHpo8z0mJJhqp3SvKKdBbERTGOxm68oddWJwIo/s400/DSC08471.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf6bFZShEAyJ_KFFGLbTJmggApz2_4uLmJiScHk12hkSz1XAzkbaEOkKgcgbMH_e26daRyXNItfLvbpSurwIGE_Lm2DhMPQu6CZTgj2f7mxhBdbR8d1AuoHOS0VtRsUdGaP-JAc92U8oo/s400/DSC08469.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDgIR6MUw-yBRRj4tdVrOWPsFJMOXt3CYlYQzlARZzNPM8h8Vp6d19KODZ-kcqb5de8CD7fyXYdlY-P3gXuokra0S1ih2EhFXEVOMAcQg1C_2LsnT0TDc7CBatoTnVMdGpvddh2zd2vxU/s400/DSC08463.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHO-Yfa92TEUHY3W1aINZa_1ofHuTtE42Oq_RwR0qcOWACTpyYWZSyGOOiWrElqqjxUC5A2QyLBVJaP0EhDjYkQUZA71DL-fb7zkPQUSyAdctCPTQFCH_PLiccSmZVLFDjrKXZ5YeqkJ8/s400/DSC08459.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiMk2FwQ_n77YoQpdp5ps8KlqnOaZsiVOWRq0O_l3a5ToqDqI9u9_FqBkPSBO79NTbYiEvjdRF7LKqKu8UG9geQwiNINdTj8YUb4VnFHxb3ym-eBudYqpaKtQfRnnd7-sXj7QsUu1Coua8/s400/DSC08456.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjcwJWXiyPgan0JT-yq9oz_2PhKzNDpCaBlQcyHCWXWO6P9d8xprMyMuEb7C87AaYjiZSR_yF2SER5XemkYC7DkBqmRh2HjHBXKC-ZsCuUF0QdLr7xm_yvZa04RTejqJWnqJb56ABgQBPw/s400/DSC08455.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEht3G_HC6Ucc9kEaOTNidR-njGke362EzaVYI8xPx7eKrtf30TZ-C7NHyXpqQDIClkcmBAsIehoalZlhnzJ5aCxXxtYiEn4D15q_Rx6KnlJsPBdYd8KU39Vybej0MCDOCQ0tyqdkfksaGw/s400/DSC08451.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjJUtLmzh8ip3T2JLOYS-yHJhv_79iXqLxlo2lF4cyLZxCdb6WWD2S5N3kYSCjxiNV-z-i_xWVPPO3wtfXdnCEKZKQmTvwT_s8f20TExB3ZfibQThlEDKYsqq9fYFi_Jp7_v1Lo-CW7HU/s400/DSC08446.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmgvBA8LrNY1YJ_hc2TnbJqiM5bt9TAcChTjhCghBVP3U19o3w5OSkpwoCNXaJlFJbyW9HzOF3xFWLOV0QG9U212zcaC1kndNcbI9S-PplElbB2wSdC53dpkVtjK7YdY9caRUrf1YEUcE/s400/DSC08440.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi00g84uK0fN9WmMh_c8J3MUxyIS-RUdJzWJQ_CE0KOhnsl-pw8MA41O7IzX7tc0yfumAeTJ11ANAgsBWqudjNDiJvKh5Grz-3lzskCRCztvh7fLc348ebjfc_14iRfqZG8b070893uRMA/s400/DSC08439.jpg)
Антон Сичевський
(фото автора)
Опубліковано в інтернет-виданні "Житомирський Меркурій" (25.11.2010 р.).
© Діаріуш житомирського газетяра. При використанні матеріалів посилання на проект обов’язкове!