Ошатна будівля одного з найпрекрасніших храмів Житомирщини «дочекалася» відновлення та поступового включення у життя.
Свято-Троїцька церква у Бердичеві бере початок своєї історії ще в 1721 – 1746 роках. До заснування її парафії був причетний сам князь Микола Радзівіл, який являвся одним із власників міста. Про значущість храму може свідчити й той факт, що з 1829 по 1845 роки при ньому діяло духовне училище.
Але остаточне перетворення Свято-Троїцька церква отримала з приходом 1836 року, коли постала її нова кам’яна будова. Виконана у стилі класицизму, споруда поєднала в собі величні зразки монументальної античної архітектури.
У часи радянської влади церква зазнала непоправних руйнувань, з 1917 року в храмі розміщувались склади і… конюшня. Безціні розписи з образами святих, що прикрашали стіни Свято-Троїцької церкви, були замазані крейдою.
Перипетії Другої світової війни вносили свої корективи у сферу релігійної політики. Так, з дозволу німецьких окупантів церква відновила функціонування у 1942 році, а після перемоги радянських військ у православній обителі навіть дозволили відправляти богослужіння.
Проте загравання з «одурманеними вірою в Бога» бердичівлянами тривали недовго.
Відсутність догляду за будівлею та її експлуатація у сільськогосподарських цілях дали про себе знати, в результаті чого вологість у приміщенні храму значно підвищилась. У таких умовах нищення храму вже не потребувало й рук атеїстів, їхнє місце посів час…
Тож тепер православні віряни Бердичева намагаються повернути Свято-Троїцькій церкві її справжнє «обличчя».
Свято-Троїцька церква у Бердичеві бере початок своєї історії ще в 1721 – 1746 роках. До заснування її парафії був причетний сам князь Микола Радзівіл, який являвся одним із власників міста. Про значущість храму може свідчити й той факт, що з 1829 по 1845 роки при ньому діяло духовне училище.
Але остаточне перетворення Свято-Троїцька церква отримала з приходом 1836 року, коли постала її нова кам’яна будова. Виконана у стилі класицизму, споруда поєднала в собі величні зразки монументальної античної архітектури.
У часи радянської влади церква зазнала непоправних руйнувань, з 1917 року в храмі розміщувались склади і… конюшня. Безціні розписи з образами святих, що прикрашали стіни Свято-Троїцької церкви, були замазані крейдою.
Перипетії Другої світової війни вносили свої корективи у сферу релігійної політики. Так, з дозволу німецьких окупантів церква відновила функціонування у 1942 році, а після перемоги радянських військ у православній обителі навіть дозволили відправляти богослужіння.
Проте загравання з «одурманеними вірою в Бога» бердичівлянами тривали недовго.
Відсутність догляду за будівлею та її експлуатація у сільськогосподарських цілях дали про себе знати, в результаті чого вологість у приміщенні храму значно підвищилась. У таких умовах нищення храму вже не потребувало й рук атеїстів, їхнє місце посів час…
Тож тепер православні віряни Бердичева намагаються повернути Свято-Троїцькій церкві її справжнє «обличчя».
Антон Сичевський
(фото автора)
Опубліковано в інтернет-виданні "Житомирський Меркурій" (25.11.2010 р.).
© Діаріуш житомирського газетяра. При використанні матеріалів посилання на проект обов’язкове!
