Російський художник Євсей Беркал у Житомирі (1912 - 1913)

Біографічна довідка

Живописець Беркал Євсей Львович народився у Двінську (Даугавпілсі) 15 березня 1890 році у єврейській сім’ї Лейби-Вульфа Беркала. За даними Двінського перепису 1921 року, його батько (народився близько 1850 року) був кантором* синагоги у Двінську і главою великого сімейства, що розлетілося по всьому світу. Його мати - Ханна-Рівка (народилася близько 1860 року). Беркали жили на вулиці Петроградській, будинок 36.

У 1908 році Євсей виїхав до Санкт-Петербурга вчитися. Працював в приватній художній майстерні, одночасно відвідував вечірні заняття в школі малювання Штігліца і недільні заняття в натурному класі «Поощрения Художеств».

Євсей Беркал був учасником Першої Світової війни. Його призвали до Російської армії в жовтні 1911 року. Під час військової служби, у 1912 – 1913 роках, Є. Беркал жив та працював у Житомирі. Тут він в основному виконував замовлення по копіюванню відомих картин або відомих мотивів, що тоді користувалися попитом і були «у моді». Зокрема він відтворив картину І. Рєпіна «Иван Грозный убивает своего сына», портрет М. Кутузова по мотивам роботи Джорджа Доу та інші.

У липневих боях 1916 року Є. Беркал був поранений. За службу він був нагороджений кавалером солдатського Георгія. Після поранення Беркал лікувався в московському госпіталі, потім до 1920 року служив в Червоній Армії.

Лев Шлосберг, онук Є. Беркала, пише: «Коли почалися репресії і в кімнаті з’явився мішечок «в далеку дорогу», слава Богу, він не знадобився, дід закопав свої царські нагороди у землю до інших часів».

З тих часів Євсей вчився у Вятському художньому технікумі (1920 – 1923 рр.). У 1923 – 1924 роках він викладав образотворче мистецтво в Псковській художньо-промисловій школі, пізніше – в середніх школах Пскова. Є. Беркал був членом Творчого об’єднання псковських художників. З 1927 р. став учасником художніх виставок. Є. Беркал спеціалізувався на пейзажах, портретах, тематичних картинах, частина яких зберігається у фондах Псковського музею-заповідника.

На час Великої Вітчизняної війни, після вбивства у 1941 році батька Євсея, Лейби-Вульфа Беркала, нацистами, сім’я Беркалів вимушена була полишити Псков, куди повернулася тільки у 1945 році, по закінченню евакуації. У Пскові Євсей викладав малювання і креслення – в дошкільному педучилищі на вулиці Гоголя, 14, школі № 2, що отримала після Великої Вітчизняної війни номер 8 (нині будівля технічного ліцею на вул. Некрасова, 9), школі № 12. Практично всі довоєнні картини Є. Беркала загинули.

Помер Є. Беркал у Пскові 20 травня 1971 року.

Сім’я Євсея

Його дружина, Марія Абрамівна, з якою вони одружилися у Вятці, працювала спочатку вихователем, а пізніше директором псковського дитячого садку на вулиці Пушкіна.

Їх син Хоне закінчив із золотою медаллю школу № 2 в червні 1941 року. Пішов на курси техніків-лейтенантів. Перший бій Великої Вітчизняної війни прийняв під Сталінградом. Війну закінчив з трьома орденами Червоної Зірки і чотирма пораненнями. Після війни тричі вступав до вузу, проходив іспити і жодного разу не був прийнятий – із-за «п’ятого пункту»**. Хоне залишився служити в Білорусії. Вийшов у відставку в званні майора. Нині живе в Гомелі.

* Кантор – головний співак у синагозі, людина, що пройшла спеціальне навчання в області єврейської музики і літургії. Общинну молитву веде «хазан», тобто «кантор» або ж «шаліах цібур» (буквально «посланець общини»). Завдання кантора – координувати молитву і читати деякі її уривки вголос від імені всього товариства. Кантором може бути будь-який рядовий член общини, який добре розбирається в порядку молитов і може читати їхній текст досить голосно, щоб його чула община.

** П’ята графа (п’ятий пункт) – вираз, що вживається у переносному розумінні, означає вказівку національності, як факту приналежності до певної етнічної групи. У Радянському Союзі вказівка національності в паспорті та інших документах, що засвідчують особу, носила обов’язковий характер.


За матеріалами:

2. Лев Шлосберг. Заметки на камнях. http://lev-shlosberg.livejournal.com/profile
3. Псковский биографический словарь. http://edapskov.narod.ru/pbs/pbs2.htm
4. Сидур "Врата молитвы" ("Шаарей Тфила") – Введение. http://www.machanaim.org/philosof/sidur/sid_pr_1.htm
5. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Ozhegov-term-11600.htm
6. Вікіпедія. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%8F%D1%82%D0%B0%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B0