Культура

Поштівки

Публікації

Мапи та інфографіки

Реконструкція

Колекціонування

Документи

Бібліотека

Книжкова полиця

Преса

Пам’ятники та знаки

Відеотека

Житомирщина історична

Василь Хилевич: «Музей став візитівкою Словечанщини, гордістю нашого краю»


Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з завідуючим Музею партизанської слави в селі Словечно Овруцького району Василем Остаповичем Хилевичем. 


- Розкажіть, будь-ласка, про історію створення музею. Як формувалася експозиція музею?

- Ідея про увіковічення партизанського руху в краї виникла в 1957 році, коли на території Полісся проходив зліт партизанів, коли уславлені партизани відвідали Полісся – місця боїв та базувань своїх загонів. Хоча ще відбувалася відбудова народного господарства, тобто повністю зруйнованого, житлових будинків, було вирішено створити у Словечному партизанський музей. Адже під час Другої світової війни Словечанщина стала центром партизанського руху.


Спорудження музею почалося в минулому ХХ столітті, в 1961 році, з ініціативи тодішнього першого секретаря Словечанського райкому компартії Пінковського Івана Себастьяновича, а вже наступного року, тобто 4 листопада 1962 року музей відкрився для перших відвідувачів. Жителі колишнього райцентру і навколишніх сіл збудували цей музей народним методом, тобто безкоштовно.

Василь Остапович Хилевич

З того часу минуло вже 58 років. Музей став візитівкою Словечанщини, гордістю нашого краю. Адже його експозицію склали речі, документи, фотографії, подаровані місцевими жителями, безпосередніми учасниками партизанського руху. Кожен експонат – як подих пам’яті, як свідчення звитяги непокірного, відчайдушного поліського люду.

До 1971 року музей працював на громадських засадах, а після проведеної цього року реекспозиції став відділом Житомирського обласного краєзнавчого музею.


В 1985 році було проведено ґрунтовну реекспозицію і до 40-річчя Перемоги відкрито нову експозицію в п’яти залах.

До 50-річчя перемоги над нацизмом в 1995 році біля музею споруджено меморіальний комплекс спаленим селам, який нагадує повоєнним поколінням про жах німецьких каральних експедицій, що вогняним смерчем знесли з лиця землі 33 поселення Словечанського району із 52 населених пунктів, які були у Словечанському районі. Загалом під час каральних експедицій на Словечанщині було спалено живими 3240 осіб (дітей, жінок та стариків).

 
 

Сучасна експозиція музею партизанської слави вміщує матеріали, що послідовно розгортають перед відвідувачами історію партизанської війни – народного руху опору окупантам, починаючи зі створення перших підпільних груп та партизанських загонів, до масштабних відкритих воєнних дій партизанських формувань проти окупантів. Загалом в музеї зберігається більше 2500 експонатів.


- Якими є особливості функціонування музею нині? Хто є співробітниками музею?

- Наш музей є чи не одним з єдиних на території України, який зберігає пам’ять про героїзм і мужність партизан в роки Другої світової війни. Ще однією особливістю є те, що в роботі нашого музею є виставки, що присвячені не лише військовій тематиці. Прикладом є виставка «Чорнобиль – пересторога всій землі», так як наш район дуже постраждав від того лиха. Також виставка пам’яток льодовикової доби, яка називається «Коли людей ще не було».


- Можете сказати якою є статистика відвідуваності музею? Чи приваблює він туристів України?

- За час функціонування музею партизанської слави, музей відвідало більше 1,5 мільйони осіб. Частими відвідувачами музею, окрім наших співвітчизників, є вихідці з країн колишнього Радянського Союзу, а також представники країн Європейського Союзу.

- А що змінилося в роботі музею порівняно з радянськими часами? Чи підтримує держава роботу?

- На відміну від радянського часу ми змінили підхід до подання інформації під час проведення екскурсій, тобто висвітлюємо Другу світову війну всебічно, подамо достовірні факти як про діяльність радянських партизанів та підпільників, так і діяльність національного руху опору на території Полісся. Ми розповідаємо і про похідні групи Мельника, і Бандери, також про Поліську Січ, яка увійшла в історію – як Олевська республіка Тараса Бульби-Боровця. В зв’язку з тим, що в країні складне становище, то фінансування культури, куди відноситься і мережа музеїв не є пріоритетним. 


- Можете пригадати хто з представників радянського партизанського руху приїздив до музею?

- Найвидатнішим представником партизанського руху минулого ХХ століття був командир великого партизанського з’єднання Олександр Сабуров, який приїжджав на Овруччину, Словечанщину в листопаді 1968 року. Також, багато приїжджало делегацій з інших країн. Особливо часто приїздили чехи, словаки, які брали участь в урочистих заходах визначних дат Другої світової війни.


- Чи поповнювали вони фонди музею своїми особистими речами, нагородами зброєю іншими трофеями?

- Так, дійсно, коли приїжджали делегації та поодинокі відвідувачі, вони завжди привозили якісь речі. Деякі ми залишали як експонати, деякі йшли в бібліотечний фонд.

- В чому полягає унікальність вашого музею?

- Словечанський музей партизанської слави Полісся є чи не одним з єдиних, що зберігає пам’ять про одну з найяскравіших сторінок історії нашого краю – народну партизанську боротьбу з нацистськими окупантами, що набула грандіозних масштабів саме на Житомирському Поліссі.


- Як саме на сьогодні представлено фонди музею і що в них зберігається?

- В фондах музею зберігається багато унікальних експонатів. Один із залів музею змонтовано на зразок партизанської землянки, де розміщено побутові речі партизанів, якими партизани користувалися у своїх нелегких походах. Партизанський млин, який змайстрував Марко Степанков, що був зв’язковим у з’єднанні імені Щорса, гармонь та патефон, духова труба з партизанського оркестру, лижі, взуття та одяг партизанів. Гідне місце в експозиції займають матеріали, що розповідають про бойову співдружність поліських партизанів із словаками.


 

- Які експонати ви могли б виокремити як найцікавіші?

- Унікальні предмети – військовий одяг командира з’єднання Степана Малікова, трофейний підривний механізм, радіоприймач cловечанських підпільників.

- Нині триває процес оновлення експозиції? Хто до нього долучається?

- Експозиції музею оновлюються з кожним роком. Ми самі збираємо речі, а також передають діти учасників підпільного партизанського руху. В даний час у нас відкрилася й нова експозиція – це Революція Гідності та експозиція АТО, ООС. Експонати передають самі учасники бойових дій антитерористичної операції.


- Нам стало відомо, що нещодавно музей було пограбовано. Розкажіть, будь-ласка, детальніше про дану ситуацію. Чи часто музей ставав жертвою зловмисників?

- Дійсно було проникнення у музей, злочинці думали, що там були оригінали нагород, а то були муляжі орденів та медалей. Перед цим була крадіжка в 1993 році, тобто 27 років тому, це була група злочинців з Лугинського району. А перед цим – в кінці 1980-х років.

- Пригадайте, будь-ласка, хто в минулому очолював музей та хто були його співробітники?

- Словечанський музей вже функціонує майже 58 років і допомагає нам не впасти в безпам’ятство.

Першою завідуючою музею партизанської слави була колишня зв’язкова з’єднання імені Щорса – Ганна Олексіївна Виговська, дружина підпільного секретаря райкому компартії. Вона зібрала перші 200 експонатів, що склали основу експозиції. Виговська є прототипом жінки-партизанки в пам’ятнику «Партизани» біля музею.


В різні роки музеєм завідували Гойчук, Нагорська, Горобенко Віктор Іванович, Закусило Олександра Микитівна, Ковальчук і Дідух Ольга Іванівна, яка працювала понад 30 років. Після неї я вже 16 рік працюю завідуючим. Я став завідуючим в 2004 році.

- З якими складнощами вам доводилося стикатися?

- Складнощі завжди були, є і будуть. Порівнюючи 10 років назад і зараз, відвідуваність музею стала нижчою, ніж у попередні роки. Це, мабуть, більше всього пов’язано з інтернетом. Якщо брати історію, то раніше ходили у клуби і дивилися кінофільми, а зараз зацікавленість цього покоління не така, як була раніше.

- Що для вас, як директора музею, є джерелом натхнення до своєї праці?

- Джерелом натхнення для мене є історія. Я вихідець з поліщуків, проживаю в цьому краї. Неодноразово спілкувався з учасниками Другої світової війни. Мені дуже цікаво знати й передавати історію нашого краю, так як мої земляки та родичі воювали в роки війни.

 
 
 
 
 

- Якою ви вбачаєте майбутню перспективу існування та розвитку музею?

- У зв’язку з декомунізацією, за умовами державного фінансування в майбутньому можливе переформатування музею партизанської слави у краєзнавчий музей Словечанського краю або ж Словечансько-Овруцького кряжу.

- Так, це - дуже гарна перспектива. Дякуємо вам за змістовне інтерв’ю!

- Дякую і вам!

Інтерв’ю записала Марія Хилевич, спеціально для інтернет-видання «Житомирщина історична» (www.history.zt.ua)

Фото М. Хилевич

Немає коментарів:

Залишіть ваш коментар:

Наша сторінка у Facebook

Наш канал у Telegram

Наша сторінка у Twitter

Наша сторінка в Instagram

Логотип нашого видання

Пошук на сайті

Site Translator

Мапа відвідувань

free counters

Стистика переглядів

Лічильники та каталоги

каталог сайтів