Віктор Бродзький – скульптор-віртуоз з ХІХ століття

Волинь-Житомирщина – батьківська земля для багатьох талановитих митців, чиї твори мистецтва захоплюють увагу поціновувачів та є цінним доробком культурної спадщини. Розвиток європейської скульптури у ХІХ столітті пов’язується з постаттю уродженця Житомирщини, який отримав освіту та зробив перші кроки в управлінській кар’єрі саме на Овруччині та в Житомирі. Однак, сьогодні в Житомирі мало хто знає чи згадує скульптора Віктора Бродзького, тож ознайомимо читачів з його життєвим шляхом та окремими шедеврами.

Віктор Бродзький народився у 1826 році в Охтовці Овруцького повіту Волинської губернії у дворянській родині, син Петра та невідомої з імені Пьотровської.

Освіту розпочав у Мозирі, а потім закінчив 1-у чоловічу гімназію в Житомирі (нині – центральний корпус Житомирського державного університету імені Івана Франка).

У Житомирі отримав практику в адвокатській конторі. Закінчив свою канцелярську кар’єру як секретар маршалка шляхти в Овручі.

Майстерня Бродзького у Римі

У 1848 р. завдяки протекції Каспера Желвітера та міністра Ігнація Туркула, які отримали фінансову підтримку з фондів Царства Польського, виїхав до Санкт-Петербурга. Він розпочав навчання в місцевій Академії образотворчих мистецтв як вільний слухач.

Його вчителями були Іван Петрович Віталі (Джованні Віталі) і Микола Сергійович Піменов. Його швидко помітили наукові авторитети: скульптури «Юність» (1851) і «Амур, що спить у мушлі» (1852) були відзначені нагородами, за «Актеон біля джерела» (він же Адоніс) отримав малу золоту медаль (1853).

Віктор Бродзький, Рим, 1879 р.

 

Завдяки іноземній стипендії, якою був нагороджений за золоту медаль, він побував у Дрездені, Відні та Римі.

Після повернення йому доручили зробити ескізи композиції «Весна» і трьох фігур хлопчиків для оздоблення каміна. Йому також було доручено виконання барельєфного портрета з великої натури великої княгині Олександри Йосифівни (1830–1911), дружини колишнього намісника Царства Польського, великого князя Костянтина Миколайовича (1827–1892).

Роботи Бродзького так сподобалися президенту Академії мистецтв великій княгині Марії Миколаївні, що вона нагородила його перловою шпилькою з діамантами, а також відрекомендувала імператорське подружжя, яке прийняло скульптора на аудієнції.

Петербурзька критика відгукувалася про успіхи Бродського, вбачаючи в ньому першокласного митця і гідного послідовника покійного Віталі.

У 1854 році він надіслав на академічну виставку барельєф «Авраам запрошує трьох мандрівників».

У 1855 році він виїхав до Риму назавжди, але постійно підтримував зв'язки з Петербургом і в тамтешній Академії мистецтв здобув кар'єрне зростання.
Митець був типовим академіком – його скульптури відшліфовані, ретельно опрацьовані, закінчені, підпорядковані правилам доречності й академічній суворості краси. Бродзький черпав натхнення в мистецтві пізнього Відродження. Він передавав характерні для нього форми і способи трактування людського тіла без ознак зайвого наслідування – виробляючи фігури людей чи тварин, він проникливо спостерігав за природою. Дослідники вважають його майстром різця, який досконало знав мармур, матеріал, з якого створював найбільше композицій.

Проект пам'ятника Адаму Міцкевичу

Бродзький був одним із багатьох популярних митців ХІХ століття. Він прославився головним чином як творець декоративно-салонної скульптури на античну тематику, що за формою відсилала до бароко. Ці твори були дуже популярні, особливо серед аристократії. Найвідоміші скульптури, численні версії та копії яких розкидані по всій Європі, включають «Купідон у мушлі», «Леда з лебедем», «Спонукання кохання» та «Венеру з голубами». Ці твори відрізняються великою технічною віртуозністю. Художник подбав про те, щоб під приводом міфологічної сцени створити скульптури, сповнені «салонного шарму», що водночас свідчить про майстерність автора, який зумів вдало вирішити дуже складну композиційну схему (наприклад, «Прометей, прикутий до скелі»). Загальне захоплення викликала техніка скульптора, яка дозволяла йому передати прозорість вуалі чи сліз на мармурі (бюст «Скромність»).

У 1861 році він надіслав понад десяток скульптур і моделей, які в березні 1862 року були виставлені на публічній виставці. Тоді ж Бродзькому було присвоєно звання академіка, а в 1868 році – звання почесного професора за скульптури «Перші спонукання кохання» та «Втеча з Помпеї» (за сюжетом Плінія Молодшого).

Твором найбільш складної форми був проект пам’ятника жертвам виверження Везувію, виконаний Бродзьким у 1863 р. під назвою «Втеча з Помпеї» («Fuga diPompea»). Ця концепція, відома лише з описів і гравюр, являла собою драматичну багатофігурну сцену за описом Плінія Молодшого. Через великі витрати цей проект не був реалізований у монументальному масштабі, але малі гіпсові та бронзові моделі тріумфували на міжнародних виставках, у т.ч. в Парижі (1876) і Римі (1883).

Іншою монументальною скульптурою Бродського стала алегорична група «Політика», навіяна подіями доби художника, пов’язаними з франко-прусською війною 1870 року.

Митець був автором багатьох сакральних і могильних творів, наприклад, мармурова фігура Христа, що благословляє світ, у костелі Всіх Святих у Варшаві, надгробні пам’ятники баронеси Джордано Санни Апостолі на цвинтарі Кампо Верано в Римі та Мавриція Понятовського в єзуїтському костелі в Кракові.

"Христос благословляє світ"

Скульптура Миколая Коперніка

Надгробок Мавриція Понятовського в костелі св. Станіслава у Києві

Він також був членом академій у Флоренції та Мілані.

Бродзький спеціалізувався на створенні скульптур на античну тематику, відмінною рисою яких була витончена форма, яка розкривала віртуозність майстра.

Скульптор здобув міжнародну популярність через боццетто (скульптурний дизайн) «Втеча з Помпеї», виставлений у Парижі (1876) та Римі (1883), та дизайн надгробку Лаури Пшездзецької (нині у соборі в Кам’янці-Подільському), у якому він поєднав маньєризм технічного вміння відтворювати матеріали з реалістичністю деталей. Граф Енедін Санна, в захваті від роботи, замовив подібне вшанування пам’яті своєї передчасно померлої дружини Енедіни Джордано Санни (пом. 1873), яке знаходиться на цвинтарі Кампо Верано в Римі.

Бродзький також був автором релігійних скульптур. Він виконав низку портретів, інколи чаруючих силою натуралізму різьблених образів сучасних йому особистостей чи історичних осіб, у т.ч. Микола Коперник, Ян III Собеський, Адам Міцкевич (бюст на Капітолії в Римі).

"Амур, що спить у мушлі"

"Шепіт кохання"

"Політика"

"Втеча з Помпеї"

Скульптуру «Амура, що спить у мушлі» стала чи не найпопулярнішою його скульптурною групою. Художник повторював її понад тридцять разів, змінюючи деталі. Скульптура, яка зараз знаходиться в Національному музеї у Варшаві, встановлена на прямокутному низькому арковому цоколі. На ньому стоять три черепахи, розташовані трикутником. На панцирах черепах лежать перевернуті догори дном панцири. На кожній мушлі лежить паща дельфіна, який випльовує в неї воду. Дельфіни розташовані вертикально, переплітаючись один з одним так, що їхні хвости утворюють щось схоже на декоративний лист. На цьому листі лежить велика мушля, на якій спить голий амур. Купідон не поміщається в своєму ліжку. Його права нога виходить за межі раковини; його ліва нога зігнута в коліні, а стопа спирається на край раковини. Голова повернута вліво; ліва рука, зігнута в лікті, лежить під головою. Бродзький створив скульптуру з великою ретельністю, кожен із мотивів, що складають групу був викуваний з високою точністю.

Бродзький користувався великим визнанням у Римі, його майстерню на Corso Vittorio Emanuelle охоче відвідували земляки, для яких вона була важливим місцем зустрічі. Він був двоюрідним братом Антонія Мадейського та хрещеним батьком Леона Семірадського, сина Генрика.

З 1890 року був почесним членом Товариства Польського національного музею в Рапперсвілі.

До кінця життя він жив і працював у Римі, але весь час надсилав свої роботи на петербурзькі виставки, де вони отримували численні схвальні відгуки рецензентів, яким подобався салонний академізм його скульптур. Віддаючи перевагу портретам, він зображував Адама Міцкевича (1798–1855), інженера Станіслава Кербедзя (1810–1899) та лікаря-філантропа Юзефа Мяновського (1804–1879) – він різьбив переважно з каррарського мармуру, і більшість його замовлень надходила від російського двору та аристократичних кіл.

Створював скульптури у мармурі, рідше в бронзі композиції на античні, міфологічні та релігійні теми, надгробну скульптуру, портрети. Для його портретної пластики характерна іконографічна точність, іноді натуралізм.

У Кракові він зробив статую Мавриція Понятовського в костелі св. Петра та бюст Тадеуша Костюшка у Палаці Велопольських.

Він пожертвував кошти для Краківської академії майстерності на стипендію для молодих скульпторів у Римі.

Виставляв свої роботи в Петербурзі, Парижі, Кракові та Варшаві.

"Послання Христове"

Оформлення каміна

Велика колекція його робіт знаходиться в Національному музеї в Кракові. Багато творів Бродського знаходяться в російських колекціях, наприклад в Ермітажі та Академії мистецтв у Петербурзі. У Польщі творчість Бродського представлена в національних музеях у Варшаві, Кракові та Познані.

У 1884 році став почесним членом познанського товариства «Друзі наук».

Помер 9 жовтня 1904 року в Римі, похований на цвинтарі Кампо Верано в спільній могилі з художником Олександром Геримським (1850–1901), надгробок якого спроектував і частково фінансував А. Мадейський.

Віктор Бродзький був одним із найпопулярніших і шанованих польських скульпторів. Найхарактернішими для його темпераменту були скульптурна віртуозність і схильність до експерименту. Набули популярності його салонні композиції із зображенням різних персонажів і міфологічних сцен. Ці скульптури мали типовий салонний шарм і дуже чуттєвий характер.

Валентина Сичевська,
Антон Сичевський